close
Інші

Від Філіппа до Гориги

ГАНДБОЛ. Від Філіппа до Гориги
22 січня. Будапешт. Франція – Ісландія – 21:29. Як не стримували олімпійські чемпіони повпредів маленької країни, а зазнали найвідчутнішої поразки за всі чоловічі єврофоруми. Фото eurohandball.com

Деякі роздуми на полях чоловічого Євро-2022, де збірній України не вдалося реалізувати свого потенціалу. Сьогодні на 20-тисячній будапештській арені пройдуть півфінали. Отже, з поміж 24 збірних лише шестеро залишилися на дистанції (поряд з топ-квартетом відбудеться «стик» за п’яте місце), а решта попрямувала додому.

Цікаво, що впродовж двох групових турів українські вболівальники й експерти приділяли увагу відставанню наших гравців навіть від «золотої середини» чемпіонату на кшталт Нідерландів або Ісландії в швидкості й техніці (деякі аспекти розглянуто в попередньому числі нашої газети). А після третього стрілочки критики було дружно переведено на тренерський штаб.

Непросто визначити, чому й як Міхаель Біглер розпрощався з нашої збірною відразу по завершенні групової стадії ЧЄ. Існують такі версії: а) розчарувався невтішним підсумком і вирішив хутко піти «на англійський манір»; б) отримав запрошення від певного клубу на своїй батьківщині, про що попередив федерацію, аби не ускладнювати формальності оформлення. Акуратно наважуся залучити буквально трьома тезами номінально сторонню думку.

Ось що відзначив Сергій Бебешко, олімпійський чемпіон-1992 і колишній наставник запорізького «Мотора» на сайті handballfast.com. Про можливості: «Уже після жеребкування передбачалося останнє місце в групі, хіба сталося б щось надзвичайне». Про добір гравців: «Рішення було обдуманим – повністю омолоджуємо команду, аби хлопці набували досвіду. Для прикладу – Горига, якого я взяв на ЧЄ-2020. Він показував дуже пристойну гру на тренуваннях і в товариських матчах, а коли наставав час офіційних, то хлопчина немов губився. На нинішньому турнірі ми побачили, що тепер він став лідером збірної, й позначається участь у Лізі чемпіонів за «Мотор». У багатьох гравців цієї збірної є потенціал, аби виступати значно краще через рік-два. В плані комплектації кожен тренер вчиняє так, як бачить ситуацію. Я взяв би й інших гравців».

Про короткий термін роботи німецького фахівця: «Не надто розумів його функції. Спершу казали, що курирує весь молодіжний гандбол і асистуватиме в збірній. Все дивно й вкрите таємницею. Іноземцю непросто збагнути наші реалії. Мені доводилося також бути в складній ситуації, але перед нами ставили понадзавдання, вимагали потрапляння на Олімпіаду. Стосовно Біглера, повторюся, із самого початку неясно, для чого він зявився».

Колеги ще старшого віку вчили нас у 70-80-ті, що серйозну претензію потрібно підкріпити джерелом. У цьому випадку пан Бебешко мовив не надто ласкаві для ФГУ й спортивного міністерства речі, але мовив це, по суті, їхній недавній співробітник. Рівно два роки тому Сергія Васильовича настійливо попросили написати заяву ледь не біля майданчика у Відні, де синьо-жовта дружина теж очок у групі не набрала, щоправда поступаючись менш відчутно. Тож спадкоємності між тим і цим штабом не виникло. Хоча автор цих рядків погоджується лише частково з фахівцем. Просто справа не тільки у процитованих фразах.

Виявилося однак, що ЗМІ «не вхопили» далекосяжного стратегічного плану, й даремно почали критикувати. Стривайте, кажемо, ми. Якщо таких «наїздів» припустився один спортивний канал, створений, до речі, «під хокей», то чому за це повинні відповідати всі інші видання? Приміром, «Спорт-арені» просто нічого закинути в оцих питаннях. І ще важливий момент – коли немає результату (білоруси, і ті принаймні одну зустріч виграли в збірної Австрії), невже все одно необхідно створювати гарну картинку в газетному тексті чи в телеефірі? Особисто мені вбачається доцільним взяти паузу й дочекатися серйозного аналізу, тим паче, напарник герра Біглера нинішнього осінньо-зимового періоду В’ячеслав Лочман – він на місці.

А для релаксу невеличке ретро з царини кіно. Незвичний за своїм задумом кінофільм «Інтервенція» режисера Геннадія Полоки було про всяк випадок відправлено «на полицю», й замість 1968 року вийшов він на радянські екрани перебудовчого 1987-го. Адептам соцреалізму складно було вникнути, але ж там Володимир Висоцький, Ольга Аросєва, Валерій Золотухін, Юхим Копелян, інші зіркові актори – грали всупереч стандартам. Трішки гумору, трішки артхаузу, трішки детективу, й маємо класний, майже тарантіновський постмодернізм. Ще й з випередженням на 30-40 років!

З-поміж численних реплік на межі ризику глядач виділив ту, що вимовив Копелян, він же ватажок зграї Філіпп: «Вам хочется песен – их есть у меня». Ведемо до того, що нашому братові-репортеру, як і шанувальникам гандболу, вперто доводилася наявність нових пісень про головну команду. Й розучувати їх з підопічними ніхто тренерам не забороняв. Інша справа, що топових виконавців під рукою обмаль, їх іще треба формувати, а це ж усе-таки чемпіонат Європи. Вважай – Каннський фестиваль, лише на прямокутнику 40х20 метрів.

Отож дозволю собі два побажання. Обійтися без рецидивів цензури, якщо ми довіряємо одне одному й за збірну стоїмо горою. Ну й не відкладали в довгу шухляду (тут же не «полиця», як у союзному Держкіно) пошук тих митців, хто запропонує слушну партитуру, хоч і парадоксом! Пісні ж обов’язково будуть…

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: