Побажання нашим учасникам зимових Ігор-2022 від українських зірок кількох літніх Олімпіад. Й не скажеш, що це нова для «Спорт-арени» тема. Просто нині, як ніколи, маленька відстань між недавніми стартами в Токіо й форумом п’яти кілець на снігових і льодових аренах китайської столиці. Уявляєте, якихось п’ять місяців! Тим паче актуальними будуть думки вітчизняних майстрів і фахівців літніх видів спорту.
Марта Фєдіна, дворазовий бронзовий призер Токіо з артистичного плавання (в групі та в дуеті з Анастасією Савчук):
– Добре, якщо Олімпіади в твоєму житті повторюються, але ж інколи випадає одна? Тому, на мій погляд, важливо зосередитися на головному й уникати речей, які відводять вбік. Потрібні, з одного боку, наполегливість і терпіння, з іншого – переконання, що все можливе, все тобі до снаги. Думаю, емоційний стан насамперед від нас і залежить.
– Досі для мене загадка, як вашій компанії вдалося випередити японок – господарок Ігор, адже раніше українки здебільшого самі посідали четверте місце?
– Чемпіонат світу-2019 дозволив змінити подібні розклади, й це заслуга всієї команди, а зрештою наших тренерів на чолі зі Світланою Борисівною Саїдовою. Загалом, Ірина Вікторівна Гребенникова займалася зі мною ще з малечку в Донецьку, звідки сім років тому переїхали до Харкова, якщо дивитися на токійський склад, також Аліна Шинкаренко й Єлизавета Яхно. Звісно, вони старші, тож я поступово за ними тягнулася. Ксенія Сидоренко взагалі наче харківська легенда, вона виступала ще в Пекіні-2008. Цей ланцюжок постійно тримає нашу збірну, коли приходять нові здібні дівчата.
– Які зимові дисципліни тебе приваблюють і за ким стежитимеш під час Пекіна-2022?
– Діапазон значний – від скелетону до фігурного катання. До речі, у фігуристів, як і в моєму виді спорту, враховується насамперед складність виконання й, по суті, схема оцінювання елементів приблизно така ж. Отже, вимагається максимальна злагодженість, чого всім нашим олімпійцям хочеться побажати. Й удачі – куди ж без неї!
Тетяна Степанова, тренер бронзової медалістки Ігор-2020 зі стрибків у висоту Ярослави Магучих:
– В нашій справі необхідно, аби тренер і спортсмен були як одне ціле. Все що вами напрацьовано, повинно втілюватися в результат, а енергія тренера неодмінно передалася учням. Як доводить перемога жіночої естафети в Сочі-2014, Україна спроможна на прорив, а доводиться це робити всупереч дуже скромним умовам. Пригадую, як недавно діяла учбово-тренувальна база в Тисовці.
– На вашу думку, потрібен був інструктаж учасникам «зимової» збірної, аби не траплялися суперечливі ситуації, як у Олександра Абраменка в Пхенчхані, або з вашою ученицею в Токіо? От чесно, гукнули б для спільного фото віце-чемпіонку з Австралії, й не виникло б жодних проблем…
– Наскільки мені відомо, такі настанови тепер проводяться завжди. А тоді, крім усього, збіг обставин. Передала Ясі наш прапор, а Нікола МакДермот побігла брати свій, й щось затрималася. Ну, висновки, так чи інакше, зроблені. В Пекіні нехай українцям таланить, і в мене є свої улюблені спортсмени. Приміром танцювальний дует Олександра Назарова/Максим Нікітін. Віриться, що будуть приємні для нас сюрпризи.
Олена Хотенцева (Оберемко), півфіналістка Атланти-1996 з баскетболу, чемпіонка Європи-1995:
– Бажаю, щоб у наших хлопців і дівчат усе вийшло, щоб здобули дві-три нагороди, а те й більше. Отож зичу перемог!
– Пані Олено, але ж об’єктивно хіба в зимових видах у нас стільки світових фаворитів?
– Тим не менше потрібно ставити граничні цілі, а якщо не прагнути стати першим, так чи варто їхати? Треба, щоб зуміли, як мовиться, вистрілити!
– Напевно, вам у різний час доводилося грати за збірну в Китаї – чим запам’яталися ті подорожі?
– У них підготовка до будь-яких турнірів – це екстра-клас, це зустріч кожної делегації без дрібниць. Всі дотичні до організації змагань структури демонструють повагу й головне – дисципліну. Безумовно, існує специфіка китайської кухні, але вважаю, під Олімпіаду меню буде ширшим, включно з традиційно європейськими стравами. Апетит же до перемог нехай нашим спортсменам також допомагає!
Ігор Рейзлін, бронзовий призер Токіо-2020 з фехтування на шпагах:
– Зізнаюся, що зимові дисципліни для мене не сторонні. Змалку мріяв про гірські лижі, а починав із звичайних, бігових. Коли ж з’явилася нагода придбати, то почав опановувати. Сподіваюся, що маю на схилах пристойний вигляд. Ну а стосовно Пекіна, так бажаю великої спортивної удачі, вірю в їхній серйозний потенціал. Стежу, зокрема, за фрістайлом. Мені складно уявити, де в Україні міг би готуватися наш лідер Олександр Абраменко? Однак, попри відсутність сучасних баз, ми тримаємося в обоймі, й це достойне всілякої поваги.
– Якщо згадати ваші виступи в Китаї, чи можна цю країну назвати для вас фартовою?
– Чому б і ні? Три роки тому переміг на світовому чемпіонаті серед військовослужбовців, як ми говоримо, CISM. Можливо, рівень не такий, як на Олімпіаді, але повірте, там не буває випадкових претендентів. Отже, ще раз – вболіваю за нашу «зиму» й чекаю гарних новин!
…На десерт ми залишили думку людини, котра саме в Пекіні підкорила олімпійську вершину. Це харків’янин Віктор Рубан – чемпіон-2008 зі стрільби з луку в індивідуальних змаганнях:
– Упевнений, що як і тоді, Китай прийматиме олімпійців теплом і привітністю. Що всі об’єкти налаштовані на найвищому рівні, що виконано критерії логістики, транспорту, помешкань тощо. Так, нині на передній план вийдуть заходи безпеки здоров’я учасників, повторюватимуться тести, аби запобігти вірусам.
– Наскільки проблематично обігравати азійських конкурентів, образно кажучи, в азійському інтер’єрі?
– Якщо маєте на увазі пекінський фінал 2008-го, то справді, мені вдалося з перевагою 113:112 здолати титулованого й досвідченого лучника з Південної Кореї, переможця ще Афін-2004 у команді. Хоча цей Парк у чвертьфіналі тільки додатковими серіями пройшов кубинця Хуана Карлоса Стевенса. Веду до того, що не можна думати про синдром якогось континенту. Ти готуєшся, ти за себе у відповіді. Хоча й пані Фортуна завжди цінується.
– Знаю, всю свою кар’єру ви тренуєтеся в одного тренера, але подібна співдружність рідкісна?
– Так, з дитинства мене веде Людмила Цезарівна Прокопенко, якій зобов’язаний не лише численними медалями, а й загалом тим, ким я став у сучасному спорті. Сподіваюся, тренери, які виховали майже півсотні спортсменів на Пекін-2022, це також золотий фонд країни.
– Ризикнете зробити прогноз на виступ цієї когорти?
– Прогноз простий: нічого не лякатися, боротися до краю й показати те, що самі собі запланували.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
