Головний тренер «Хіміка» та студентської збірної України відповів на питання в прямому ефірі на сторінці ФБУ в Фейсбук.
Віталій Васильович повідомив: він перебуває в доброму здоров’ї, що зараз дуже актуально, перебуває вдома, у Южному, і проводить з командою тренування.
– Ми, як законослухняні громадяни, дотримувалися карантину і спланували роботу так само, як в попередніх сезонах. Дали хлопцям відпочити три тижні, а з 8 квітня почали тренуватися по Zoom. Хлопці працювали кожен день, щоб підтримувати фізичну форму. Потім два тижні тренувалися на вулиці, була шикарна погода. А коли уряд дозволив гравцям збірних тренуватися в закритих залах, ми з 12 травня вже працювали у нас в «Олімпі». До основної команди буду підключати молодих гравців – Сашу Ковляра і Руслана Івашова. Плюс продовжуємо розвивати Андрія Войналовича і робимо все, щоб він не просто заявив про вихід на драфт, а міг реально потрапити в НБА.
– Коли Войналович виставив свою кандидатуру на драфт, він звернув увагу до себе не тільки в Україні. Це для піару, чи він реально збирається туди поїхати?
– Думаю, що зараз для нього вихід на драфт – це більше піар, адже чемпіонат обірвався. Люди з НБА збиралися приїхати і подивитися на нього під час Фіналу чотирьох у Южному, а скаути хотіли побачити його наживо в матчах плей-оф Суперліги. На жаль, сталося те, що сталося. Коли ми виставили його кандидатуру на драфт, багато скаутів клубів НБА почали дзвонити і цікавитися. Про нього заговорили, але в цьому році, думаю, все прекрасно розуміють, що ми приберемо його кандидатуру. Будемо продовжувати розвивати Андрія, щоб виставити його кандидатуру на драфт в наступному році.
– Южний славиться своєю школою, в «Хіміку» налагоджений процес виведення гравців на професійний рівень: вхід в Суперлігу, потім другий сезон і так далі. У чому секрет ефективності?
– Секрет простий – робота всього клубу. Ми завжди дотримувалися курсу на загравання молодих, інакше навіщо нам школа? Молодь повинна бачити, що є приклади: Войналович, Павлов, Петров і так далі. У юнаків є до чого прагнути, тому треба працювати. Років десять тому українські гравці залишали «Хімік», тому що було дуже багато іноземців, і молодь розуміла, що можливості грати не буде. Зараз ми по-іншому бачимо деякі моменти. Ні, я не дивлюся в паспорт і вік гравця – будь він українцем або іноземцем. І нікому нічого не обіцяю. У всіх є можливість проявити себе на майданчику. Якщо ти щось можеш робити в 18 років, то з віком станеш мужнім, додаси в атлетизмі, й у тебе з’явиться додатковий досвід. З цим досвідом в 20 років ти хороший гравець, а в 26 станеш гравцем високого класу. Безумовно, на початку сезону ми розставляємо пріоритети. Але якщо хлопець погано тренується, порушує встановлені правила на майданчику чи за його межами, то він втрачає мене, а потім і клуб.
– Що з Ковальовим? Його навіть викликали в збірну і, здавалося, що він – майбутнє «Хіміка»…
– На жаль, ми розлучилися. Це людина, якій багато дано, але так вийшло. Артему бажаю всього найкращого. Можливо, в іншому клубі він буде розвиватися, і я буду тільки радий, якщо він зможе десь заграти. Гроші тут не мали ніякого значення, мова йде про причини, які не пов’язані з баскетболом.
– В останніх сезонах ви часто вгадуєте з легіонерами. Люди не на великих контрактах прекрасно виконують той функціонал, який ви від них очікуєте. Крапково, грамотно, командно, що нечасто буває з американцями. У чому «фішка» Южного?
– Пошук американців займає велику кількість часу. Ми переглядаємо величезну кількість гравців. Я не люблю працювати за методом, коли агенти надсилають своїх підопічних. Я відкриваю сайт Eurobasket і йду по всім лігам. Сам їх вибираю, ми виходимо на агентів гравців, яких підписуємо. Це копітка робота і ми з моїм помічником переглядаємо дуже багатьох. На щастя, є багато хороших програм, які дозволяють побачити відео баскетболістів. При цьому, якщо я не матиму інформацію про гравця, як про особистість, я його не підпишу, навіть якщо він мені сподобався. Мені потрібно розуміти, що це за людина і як працює. У цьому сезоні був момент, коли гравець поїхав з першого ж тренування. На жаль, ми витратили гроші на його квиток, але наша співпраця тривала всього десять хвилин. Це Кріс Коуклі. Мені дали не зовсім вірну інформацію по ньому, а він сам швидко зрозумів, що потрапив не туди. Кріс витратив свій час і наші гроші, але це буде уроком для всіх інших – гравці повинні знати, куди вони їдуть.
Попередньо я спілкуюся з легіонерами і пояснюю, що їх чекає. У людини не вийде робити те, що йому заманеться. Є команда, система, і якщо він готовий бути її частиною, ласкаво просимо. Ще один важливий момент. Іноземцям треба час на адаптацію. А мені потрібно зрозуміти, як краще використовувати гравця, щоб максимально розкрити його потенціал. У зв’язку з цим можна згадати Деона Едвіна, яким він був гравцем на початку сезону в «Хіміку» і яким завершив чемпіонат. Можна згадати і Югбу.
– Уболівальники запитують, чи будуть в «Хіміку» легіонери в наступному сезоні?
– Думаю, що так, але з великим задоволенням я б сказав «ні». Дуже б хотілося зберегти український склад, але, на жаль, зараз у нас немає Павлова, Петрова, Сидорова і Антипова. Це вихідці нашої школи за останні три-чотири роки. Якби ці хлопці були зараз в «Хіміку», я б сказав, що не потребую варягів. У нас є Марченко, Войналович, на підході ще кілька хлопців. Ми були б дуже хорошою командою. Але змушені підписувати іноземців, тому що на ринку недостатня кількість українців. Іноді підписати студента або американця, який проводить свій другий рік після університету, набагато дешевше, ніж підписати нашого співвітчизника.
– Як ви ставитеся до ліміту на легіонерів? Чи варто його посилити?
– У багатьох країнах пробували вводити різні системи і великі обмеження. Згадайте, як після введення цього ліміту домашні гравці ставали захмарно дорогими, а ціна на баскетболіста, який умів кинути в район кільця, піднімалася страшно, хоча він міг принести користь лише своїм паспортом. Ліміт – дуже складний момент, має дві сторони медалі. Безумовно, необхідно, щоб українські гравці розвивалися, але все це повинно починатися ще в дублі. Коли команди Суперліги були зобов’язані мати дублюючий склад, тоді був вихлоп. Тому відштовхуватися треба від цього – дубль повинен бути обов’язково. Так, це дорого, але якщо ми хочемо відмовлятися від іноземців, потрібно це робити. І ще важлива економічна складова, щоб українці, які грають за кордоном, із задоволенням залишалися вдома. Наприклад, з Іспанії, Італії, Туреччини мало хто їде в закордонні ліги.
– У розпал сезону обговорення викликав перехід Віталія Зотова з «Миколаєва» в «Хімік». Розкажіть подробиці.
– Про конфлікт між Зотовим і головним тренером «Миколаєва» Віталієм Чернієм я поняття не мав. Мені подзвонив агент гравця і сказав, що Зотов – вільний гравець. Оскільки від нас пішов Михайло Горобченко, потрібно було закрити проблемну позицію, і ми розуміли, що Віталій нам не завадить. Ми вступили у дусі fair play і навіть заплатили компенсацію за його перехід, хоча могли і не платити, адже у людини не було контракту. Можна було просто трохи почекати. Але ми вчинили так, ніби у гравця є контракт, хоча було зрозуміло, що в «Миколаєві» він вже не залишиться. Ми не хотіли ніяких конфліктних ситуацій і розмов, що хтось у когось краде посеред сезону. «Хімік» ніколи цим не займався і завжди діяв чесно. Навіщо лаятися, який сенс? В житті і так вистачає моментів, коли доводиться нервувати, переживати і витрачати своє здоров’я.
– Менше року тому студентська збірна України зробила фурор на Універсіаді, де повторила свій історичний успіх, вдруге завоював «срібло». Які тоді завдання ви ставили перед собою і командою?
– Тільки максимальні. І в клубі, і в збірній я завжди пояснюю: ви повинні битися тільки за найвищі місця. Якщо приїхав, значить ти готовий померти за тренера, країну і своїх партнерів. Ласкаво просимо в команду. На перших зборах я сказав: хлопці, або ми разом йдемо до мети, або взагалі немає сенсу щось робити. Я пишаюся хлопцями, вони пропустили це через себе, за місяць ми перетворилися в сім’ю і змогли зробити результат. Дуже приємно, що на Універсіаді ми зіграли зі школами різних континентів: Азії, Європи, Америки. Цю Універсіаду можна назвати чемпіонатом світу до 25 років, тому що збірні були дуже високого рівня. Перші дев’ять команд виставили другі склади своїх національних збірних. Ну, за винятком США – американці роблять ставку на університетських гравців.
– За три дні до запланованого в Южному фіналу Кубка України оголосили карантин. Як ви сприйняли цю новину?
– Ми були в шоці. Гравці відновилися і добре підготувалися. У нас був тиждень, ми розібрали «Київ-Баскет» на кісточки, розпланували, що і як будемо робити. Команда нагадувала нехай і не швейцарський годинник, але добре налагоджений механізм. Сподіваюся, восени Южний зустріне Фінал чотирьох в «Олімпі», і це буде велике свято баскетболу.
Віктор ТАЧИНСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
