Наставник «Челсі» випустив під серію пенальті Кепу Аррісабалагу і не прогадав. Англо-іспанське протистояння – дуже «популярне» в Суперкубку УЄФА, нинішнє стало вже сьомим.
Читати цю статтю на русском языке
Челсі (Лондон, Англія) – Вільярреал (Іспанія) – 1:1 (1:0, 0:1, 0:0), пен. 6:5.
Голи: 1:0 Зієш, 27, 1:1 Жерар Морено, 73.
Серія пенальті: 0:0 Гаверц (воротар), 0:1 Жерар Морено, 1:1 Аспілікуета, 1:1 Манді (воротар), 2:1 Маркос Алонсо, 2:2 Еступіньян, 3:2 Маунт, 3:3 Мойсес Гомес, 4:3 Жоржиньйо, 4:4 Раба, 5:4 Пулишич, 5:5 Фойт, 6:5 Рюдігер, 6:5 Альбіоль (воротар).
Челсі: Е. Менді (Аррісабалага, 119), Гадсон-Одой (Аспілікуета, 82), Зума (Крістенсен, 66), Т. Чалоба, Рюдігер, Маркос Алонсо, КАНТЕ (Жоржиньйо, 65), Ковачич, Зієш (Пулишич, 43), Гаверц, Вернер (Маунт, 65).
Вільярреал: Асенхо, Фойт, АЛЬБІОЛЬ, Пау Торрес, Педраса (Еступіньян, 58), Капу (Маріо Гаспар, 70), Трігерос (Мойсес Гомес, 70), Альберто Морено (Морланес, 85), Піно (Манді, 91), Діа (Раба, 85), Жерар Морено.
Попередження: Рюдігер, 45, Піно, 61, Раба, 119, Аррісабалага, в серії пенальті.
Суддя: Карасьов (Росія).
11 серпня. Белфаст. «Віндзор Парк».
Зустріч в Белфасті повинна була порушити рівновагу: до цього за кожною з країн значилося три перемоги. Щоправда, англійські успіхи відносяться ще до минулого століття: в 1979 році «Ноттінгем Форест» взяв верх над «Барселоною» – 1:0, 1:1, три роки по тому ту ж «Барсу» переграла «Астон Вілла» – 0:1, 3:0, а в 1998 році «Челсі» відкрив еру одноматчевих фіналів перемогою над «Реалом» – 1:0. У іспанців з «древніх» тільки виграш «Валенсії» у «Ноттінгема» в 1980-му – 1:2, 1:0, інші тріумфи набагато «свіжіші»: в 2012-му «Атлетіко» розгромив «Челсі» – 4:1, а чотири роки тому «Реал» переміг «Манчестер Юнайтед» – 2:1.
Що стосується «суперкубкової» історії нинішніх претендентів на приз, то про «Вільярреал» сказати нічого – Кубок УЄФА став взагалі першим трофеєм в історії клубу. Щоправда, «дворазовий» досвід має нинішній наставник «підводників» Унаї Емері, але негативний: у 2014 році його «Севілья» програла «Реалу» 0:2, а рік по тому і «Барселоні» – 4:5. «Челсі» ж, окрім згаданих вище, мав ще два «заходу» на Суперкубок, і обидва закінчилися невдало: у 2013 році «сині» після 2:2 в ігровий час поступилися «Баварії» з пенальті – 4:5, а два роки тому все це в точності повторилося в поєдинку з «Ліверпулем».
Обидві команди цим матчем офіційно відкривали для себе сезон 2021/22, тому порівнювати склади можна хіба що з заключними іграми сезону попереднього. Втім, це навіть цікаво, оскільки ті поєдинки були «трофейніо-тріумфальними». Унаї Емері зробив три заміни, і всі – вимушені. Герой фіналу Ліги Європи Рульї, який забив та відбив вирішальні пенальті, ще не залікував травму, тому поступився «пост номер один» Асенхо. З тієї ж причини в півзахисті вийшов не Парехо, а Альберто Морено. В атаці ж дебютував новачок Діа – що грав у фіналі Бакка влітку відпустили на всі чотири сторони вільним агентом.
Томас Тухель пророчив чемпіонську «основу» більш ніж наполовину, причому з власної волі – всі замінені були в строю, але залишилися на лаві запасних. Найбільше «дісталося» обороні, де на місці залишився тільки Рюдігер. Компанію йому в центрі оборони замість Аспілікуети і Тьяго Сілви склали Зума і дебютант Чалоба. А Чілвел і Джеймс поступилися позиції латераль, лівого і правого відповідно, Маркосу Алонсо і Хадсону-Одоі, який, взагалі-то, «за професією» лівий вінгер. В опорній зоні в пару до Канті вийшов не Жоржиньйо, а Ковачич, а в атакуючій трійці Маунта замінив Зієш.
Звичайно, тритижневого міжсезоння недостатньо для набору «повного ходу» – протягом усього матчу було видно, що гравці ще далекі від оптимальних фізичних та технічних кондицій. При таких «вступних» на перший план виходить майстерність і загальнокомандний клас, які, як відомо, за час відпустки «не проп’єш». Тому цілком природно, що «Челсі» одразу включив режим домінування, хоча від «Вільярреала» все ж можна було очікувати на більше. Напевно Емері планував віддати супернику «перший номер», але при цьому розраховував на якусь контргру, а її в першому таймі у його команди до ладу не було.
Хоча ось що дивно: небезпечних моментів «Челсі» з планомірного натиску і «Вільярреал» з імпульсивних вилазок витягли майже порівну. У «господарів» вже на шостій хвилині Вернер з кута воротарського не зміг «прошити» Асенхо, а через півгодини Зума приблизно з такою ж позиції в падінні послав м’яч вище «рамки». Менді ж довелося максимально напружитися на 33-й хвилині, відбиваючи «постріл» Діа, а в компенсований час за його спиною ледь не зламалася поперечина від потужного удару Альберто Морено. Але гирею на чашу ваг «синіх» став забитий м’яч: Зієш технічно замкнув акуратний крос Гаверца з лівого флангу. На жаль для Тухеля, марокканець незабаром після цього невдало впав і був змушений поступитися місцем на полі Пулишичу.
Після перерви картина гри різко змінилася. Навіть якось неправдоподібно різко: таке враження, що «підводників» в перерві напхали енергетиками, а «пенсіонерів» – снодійним. Вже на 52-й хвилині ледь не «привіз» Менді, який подарував м’яч Діа – той відпасував на Жерара Морено, який влучив у штангу. Потім біля воріт «Челсі» виникло ще кілька «пожеж», в середині тайму Менді насилу зреагував на удар Еступіньяни з кута воротарського. А на 73-й хвилині й «рвонуло»: Жерар Морено «знайшов» у штрафному Діа, отримав від нього «накат» п’ятою і відразу відправив м’яч у ліву «дев’ятку». Цей гол розбудив підопічних Тухеля, але особливих дивідендів зміна «стану» їм до кінця основного часу не принесла. Четвертий рік поспіль матч за Суперкубок УЄФА перейшов в овертайм.
У додатковий час гра повернулася до «витоків»: «Челсі» знову знайшов «перший номер», а «Вільярреал» задовольнявся «другим». Тільки тепер «жовті», що ґрунтовно розігрілися, не бачилися легкою здобиччю для «синіх». Тим більше, що Емері заміною Піно на Манді перевів свою команду на схему в п’ять захисників. І знайти вади в цій щільній обороні «господарям» вдалося лише двічі: в першій 15-хвилинці Пулишич ткнув м’яч повз «рамку», у другій Асенхо блискуче зреагував на удар Маунта. На 119-й хвилині Тухель змирився з неминучим: випустив «під пенальті» Аррісабалагу замість Менді.
І заміна ця спрацювала: в післяматчевій «лотереї» Кепа потягнув удари Манді і Альбіоля, принісши «Челсі» другий в його історії Суперкубок УЄФА.
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- «Челсі» вдруге виграв Суперкубок УЄФА і став 11-м мультіволодарем трофея – після «Барселони», «Мілана» (по 5), «Реала», «Ліверпуля» (по 4), «Аякса», «Атлетіко» ( по 3), «Баварії», «Андерлехта», «Валенсії» і «Ювентуса» (по2).
- На рахунку англійців стало 8 перемог в Суперкубку УЄФА, вони впритул наблизилися до Італії, але значно відстають від Іспанії (15), яка, правда, впевнено лідирує і в списку невдах (14).
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
