close
Інші

З полону з новими надіями

11 марта. Украина – Фареры – 25:21. Наша команда еще раз убедилась, что низких барьеров в Европе не осталось. Фото пресс-службы ФГУ
11 марта. Украина – Фареры – 25:21. Наша команда еще раз убедилась, что низких барьеров в Европе не осталось. Фото пресс-службы ФГУ

Чоловіча збірна України сповнена рішучості пробитися на чемпіонат Європи, тим паче її наставник повернувся в стрій. Своєрідним виявився майже півторамісячний термін між українсько-фарерської «спаркой» і майбутніми поєдинками синьо-жовтої дружини з амбітною Чехією.

Читати цю статтю на русском языке

З довгоочікуваного позитиву: повернувся на батьківщину після відбуття карантину у Торсгавні головний тренер нашої національної команди Микола Степанець. З сумного: обмінявшись нерівнозначними перемогами з «Мєшков-Брест» (32:30 і 23:30), вибув з Ліги чемпіонів запорізький «Мотор» – стовповий за ідеєю клуб збірної. Хоча сама участь в 1/8 фіналу топ-турніру Старого Світу – теж рубіж.

…Нагадаємо, що два очка збірної на Фарерах далися не так просто, але вкупі з виграшем у вікінгів в Києві та стартової нічиєї з північно-східним сусідом в нейтральному інтер’єрі Мінська – це все тримає Україну другою в поточній таблиці. Чехи мають у своєму розпорядженні три пункти при одному матчі в запасі ось на тих самих островах. До речі, варто було чеським хлопцям розійтися 27:27 з росіянами в Брно (справа була 14 березня), як в наших краях знайшлися швидкі рахівники.

Мовляв, а програй підопічні Растіслава Тртіка, і Україну влаштував би проти чеських гандболістів будь-який поділ за сумою побачень 28 квітня в Запоріжжі та 2 травня все в тому ж Брно. Виходило б одне очко «за нас» у підсумковій таблиці. А так, вступить, дивись, в гру очний баланс ціною у пряму путівку на ЧЄ-2022. Адже з груп треба виходити з першої-другої позицій. Третя – резерв не особливо надійний. Але вибачте, а з якого переляку такі топ-майстри, як Якуб Хрстка, Роман Бечварж, Станіслав Кашпарек, Томаш Мрква, Марек Ванчо і Томаш Бабак повинні втрачати такі потрібні бали вдома? Та ні, українцям слід розраховувати насамперед на себе.

Саме з теми турнірного становища кореспондент «Спорт-арени» і почав розмову з Миколою Степанцем, чиї пригоди в далекій країні, на щастя, вже позаду.

– Отже, п’ять очок в чотирьох матчах – як можна на них спертися?

– Основним у двох іграх з фарерцями було домогтися перемог, особливо розуміючи, що ані чехи, ані росіяни швидше за все не втратять очок в останніх матчах з цим, до речі, аж ніяк не простим суперником. Та й Сонні Ларсен у їх керма сповідує типово датську тактичну манеру. Наші матчі з ними дійсно видалися різними. Втім, і в одному, і в другому випадку хлопці тримали рахунок під контролем. Ви можете сказати, що м’яч переваги в Торсгавні – свідоцтво серйозних проблем. Але за ходм зустрічі ми вели і «плюс 7», а наполегливі господарі, якщо вже ми «пробачили» їх при декількох чистих виходах один в один, скорочували на зубах. У порівнянні з київським матчем ми додали у зіграності, оскільки на підготовку було зовсім мало часу, плюс треба було заповнювати прогалини в складі. А вже на основі досягнутого на своєму полі рухалися далі.

– Наші читачі в курсі, що дефіцит виконавців позначився насамперед у задньому ешелоні атаки…

– Але це і не було секретом – завершив кар’єру у збірній Сергій Онуфрієнко, який зіграв все-таки в Мінську, також з того складу був відсутній Станіслав Жуков. Травма хрестоподібної зв’язки – це надовго. Через вірус у польському клубі не прибув Олександр Тільте, який за контрактом грає за «Хроби» з Глогува, а тренером там наш Віталій Нат. Вводили у «старт» Дмитра Горигу і Владислава Донцова, спробували юного Тараса Міноцького, а такі взаємодії не досягаються миттєво. За максимумом старалися розігруючий Олександр Кириленко, плюс Євген Буйненко, В’ячеслав Садовий. Та й хіба менш істотним виявився внесок наших «країв» та лінійних, не кажучи вже про голкіперів, які вселяли своїми сейвами оптимізм в партнерів? Ось так ми і прийшли на сьогодні до тих ігор, де неодмінно треба здобувати очки при всій повазі до досвідченої команди Чехії.

– Уже є дата збору та список запрошених?

– Безумовно. Хлопці прибудуть, як говорилося, прямо до Запоріжжя 23 квітня. Але ж ви розумієте, що по легіонерам виникнуть варіанти зайнятості в своїх чемпіонатах. Тому хтось з’явиться на добу-дві пізніше, а ми не в силах впливати на «вікна» ЄГФ. Звичайно, втручається і карантин, і наскільки відкриті-закриті аеропорти. Головне, щоб вся команда мала належну форму. Ситуація жорстка: хочеш потрапити «на Європу» – займай місце не нижче другого.

– Натякаєте на те, що при порівнянні «кращих третіх» очки проти тих же Фарер враховуватися не будуть?

– Звичайно. Поки у нас в заліковому діапазоні одне очко, адже, як і Чехія, ми раз зіграли внічию з росіянами і раз їм поступилися. Якщо фарерці не піднесуть сенсацій, то вони замкнуть таблицю групи 3, а значить, результати відкидаються. Коротше, настає «час пік».

– А у вас, Миколо Степановичу, така година розтягнулася на довгі тижні! Що ж так круто тримало українського «коуча» в полоні на островах?

– Не маю впевненості, що шанувальникам гандболу необхідні мої подробиці. Ну а якщо коротко, вийшло наступне. 9 і 11 березня здавали тести до і в день першого матчу – повністю негативні. Потім переліт через Копенгаген і знову проходимо тестування на коронавірус. У всій делегації – порядок, у одного мене позитивний показник. Само собою зрозуміло, що на гру я не йду, з командою мої помічники. Спасибі їм та всім хлопцям – впоралися. Мені ж довелося залишатися в Торсгавні на ізоляції в готелі. До слова, стан був прийнятним, а ось за десять днів опинився в лікарні із запаленням легенів. Одне, так би мовити, перейшло в інше. Коли антибіотиками та процедурами поставили на ноги, то повернувся в готель. Там і чекав дня зворотного рейсу.

– Але тоді треба було знову підтверджувати всі ці ПЛР? Зауважу, що десятки фахівців гандболу і багато спільних знайомих щиро хвилювалися за вас.

– Усім велика подяка за моральну підтримку! Був на постійному зв’язку з колегами. Зрозуміло, пройшов нову перевірку, інакше хто пустив би на борт? Квиток до Києва для мене діставали держтренер Олександр Чайченко і генеральний секретар ФГУ Олександр Гладун. На щастя, тепер я вдома і готовий разом зі збірною воювати за перемогу. Коли труднощі не дають розслабитися, ти стаєш сильнішим.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: