close
Інші

За яскравим прикладом Олени й Андрія

Зліва направо: Олена Стецків, Андрій Мандзій, Ігор Стахів і Андрій Лисецький. Фото noc-ukr.org
Зліва направо: Олена Стецків, Андрій Мандзій, Ігор Стахів і Андрій Лисецький. Фото noc-ukr.org

В усіх дисциплінах пекінської програми українські майстри льодових серпантинів здобули загалом шість олімпійських ліцензій. Взявши до уваги суто спартанські умови тренувань (по суті, єдина траса діє в Кременці, що на Тернопільщині, але вона далека від міжнародних параметрів), наявна кількість путівок сприймається вельми достойно.

Як розповів кореспонденту «Спорт-арени» головний тренер збірної Тарас Гарцула, підтвердження наших квот відбулося аж після сьомого етапу Кубка світу нинішнього сезону, який відбувся в латвійській Сігулді. Ну а власне олімпійський відбір наскрізно тривав із сезону попереднього (2020/21). Приміром, чоловічі двійки в повному обсязі мають лише чотири команди – Австрія, Німеччина, Латвія й ОКР. Кожна делегуватиме по два екіпажі. Та й по одному – таких щасливчиків ще тільки десятеро, й серед них дебютанти Олімпіади, 22-річний Ігор Стахів з 23-річним Андрієм Лисецьким зі Львова.

Найстаршим у нашій виїзній шістці є Андрій Мандзій з Кременця. В свої 33 він готується до третіх у кар’єрі Ігор. Вдруге стартуватиме на подібному форумі й теж на одномісних санях 26-річний львів’янин Антон Дукач. До речі, пару повпредів у таких перегонах має ще Словаччина. Так, за максимумом трьох одиночників відправляють шість збірних (поряд з вищезгаданою четвіркою, це Італія й США), однак дивіться, кого ми обійшли в процесі кваліфікації – Великобританію, Канаду, Японію, Швецію (називаю топові «зимові» держави)!

Зрештою у жінок українки два мандати вибороли точно (вище за таблицею розташувалися лише семеро держав-фаворитів), а був шанс і на третій квиток. Якихось копійок недотягнула львівська, по суті, вчорашня учасниця «молодіжки» Олена Смага. Втім, цей додатковий сертифікат ще на розгляді у FIL. Аби країна завоювала дві дамські ліцензії, вимагалися на сігулдській трасі не тільки звичні кроки 27-річної львів’янки Олени Стецків. Маючи за плечами старти 2014 й 2018-го, вона впевнено прописалася в проміжні топ-40, й це гарантія. Інший момент полягав у тім, щоби просунутися «в 32», що виконала 18-річна юніорка з тернопільських широт Юліанна Туницька. Втім, як пояснив Тарас Володимирович, якщо на українську долю випадає певна кількість варіантів, то до гри вступає система нашого відбору: хто вище за відповідним міжнародним рейтингом. Законно заповнили вакансії Стецків і Туницька. Смага, образно кажучи, на листі очікування, а це, в принципі, теж певне визнання.

Запитав у наставника збірної, чи є хто за спинами також Мандзія й Дукача? Й мені було названо насамперед Даниїла Марціновського зі Львівського фахового коледжу, звісно, з надіями скоріше на Ігри-2026. У цьому навчальному закладі його тренують Марта Ковальчук, Світлана Жидкова й Олег Жеребецький, до речі, сам був учасником Турина-2006 Але, безумовно, є інші перспективні юнаки й дівчата, адже ми делегувати в двох вікових розрядах аж 14 спортсменів на черговий кубковий етап у Ла Плань (Франція).

А чиї ж вихованці представлять вітчизняну школу санного спорту в Піднебесній? Якщо коротко, це подружжя Василь і Надія Казмірук, Іван Баїк, Володимир Вахрушев, Світлана Кравчук, Олексій Жуков (цікаво, що в Нагано-1998 він виступав у бобслейному екіпажі), вже згадані Олег Жеребецький, Марта Ковальчук і, власне, Тарас Гарцула. Неодмінно зазначимо, що він продовжує традиції свого батька Володимира Миколайовича Гарцули, який підготував не одну когорту здібних учнів.

Ледь не випустив принциповий штрих до нашого десанту в Пекіні. По-перше, знайомство з тамтешньою ареною відбулося в листопаді минулого року, й це саме був стартовий етап у кубковому календарі. Втім, мій співрозмовник порадив не переоцінювати цієї обставини, адже лід – штука примхлива й підступна. Яким він виявиться в лютому – передбачити непросто. По-друге, наші відібралися й на командну естафету, а таких збірних наразі всього одинадцять. Отже, концентрований вимір українського поступу, повторюся, є не тільки завдяки (тренери в нас по-доброму затяті волонтери-романтики), а й усупереч суперскромним декораціям. Що ж, нам, як мовиться, не звикати…

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: