Реванш українських амазонок престижний, але на іспанську мундіаль пробилися шведки. Мабуть, тільки завзяті оптимісти-мрійники допускали сумарну перевагу нашої команди після домашніх «мінус 14».
Хіба що напередодні повторного поєдинку дехто зітхав в жанрі «ось поступися ми в Києві 6 – 8, і варіант виник би суто арифметично». А все через те, що Швеція у середу відрізнялася кадрово від Швеції у суботу на всі сто відсотків списку. Не виключено, що подібне масове перезавантаження взагалі ніколи в цьому форматі плей-оф не траплялося.
До гри в рідних стінах повернемося трохи нижче, а тут про підґрунтя матчу №2. Так ось, прибувши в прекрасному настрої на батьківщину, жіноча «Тре крунур» здала експрес-тести із застереженням: позитивний аналіз виявився у лівій напівсередній Юханни Вестберг з «Нюкобінга», яка запам’яталася і двома відсидками, і трьома голами. Звичайно, вона покинула розташування колективу. Слідом за нею вирішено було від гріха подалі звільнити від підготовки до гри тих, хто розміщувався найближче до Юханни в готелі – її тезку-голкіпера Бундсен з данського «Копенгагена» (до речі, 56 відсотків сейвів на виїзді) та Яміну Робертс із «Севегофа», яка забила нам чотири м’ячі. Польовим гравцям навіть озвучили заміну – Вільму Маттійс Гольмберг із «Скюру» (дарма що не по позиції) та Ізабеллі Андерссон із «Хоору». Ну, при такій форі махнути трьох можна і «не дивлячись, як на фронті говорять» (цитую Михайла Матусовського). Але з’ясувалося внаслідок повторних ПЛР з ранку у день матчу, що логічніше міняти… всі 16!
Власне, завдання змінниць читалося гранично ясно: у ці 60 хвилин не підпускати українок на небезпечну відстань до балансу за все – 120. Стоп, але це у футболі прийнято «грати за рахунком», ганяючи тачанку взад-вперед. Тут треба вражати ціль знову і знову, інакше противник змете твої редути зустрічним вогнем. У зв’язку з цим поспішу попередити читача – шведки й з піднятим в рушницю складом знають свою справу ненабагато гірше основи. Тому применшувати наш виграш було б неправильно.
Приємно, що практично весь поєдинок в рахунку вела Україна, навіть виходило – 11:5, 17:9 і 19:13. Та й придивившись до окремо взятих скандинавок, версію їх пересічності слід рішуче відкинути. Думаю, незабаром та ж Ніна Коппанг, знову-таки із «Севегофа» (п’ять «шайб» для юніорки вже круто), здатна стати «шпілером» світового класу. Втім, Йеспер Остлунд, який вів їх дружину в ролі «в.о.», назвав би нам з вами ще з півдюжини гідних імен з реєстру «Б».
…Мимоволі повертаюся до майданчика головної київської арени, де панували шведські дами за режисурою Томаса Акснера. До речі, попросивши коуча після першого матчу виділити в нашому складі тих, хто їм мало-помалу, але дошкуляв, то почув прізвища Передерій та Левченко. Малося на увазі в цьому не тільки особиста перевага. Оля адже лінійна, Женя – правий «кут», значить, передній ешелон атаки? Так, тому що про «задніх» говорити особливо не доводилося – по сім м’ячів за тайм буває, коли майже або зовсім нікому видали загрожувати.
Зрозуміло, Борис Чижов вправі послатися на заздалегідь відому відсутність Ірини Компанієць, Анни Дябло, Діани Дмитришин (в Люксембурзі на груповій стадії перша грала в старті, партнерки – рідше), ще раніше вибулих з ладу Ірини Глібко та дебютантки Світлани Аксьонової. До речі, разом з майстрами інших амплуа, недоїмка становила вісім чоловік. Включаючи Наталію Савчин, яка ушкодила плече в першій зустрічі зі шведками та перебувала в Лунді на лавці.
Проте тактичні аргументи в Києві очікувалися куди ширше. На жаль, раз за разом упиралися у височенний «паркан» суперниць, які встигали «на плечах» прибігти до нашої зоні. Це ще удача, що Марія Гладун та Єлизавета Воронько, яка підміняла її, стільки відбили, а то, дивись, Швеція виграла б зовсім захмарно. З бесіди з Акснером ваш кореспондент вловив, що скандинавки неспроста і без поблажок поставилися до українок. Мало того, що переглянута люксембурзька триденка, так зацікавив наставника… матч чемпіонату України між «Галичанкою» та «Карпатами» на турі в Миколаєві. Рульовий сказав, що завжди поважав гандбольну Україну, а під час перебування гандболістом німецького «Міндена» його тренував українець Риманов. «Ви знаєте Сашу Риманова?» – перепитав Томас. Ще б пак, олімпійського чемпіона-1988 родом з Луганської області мені не знати…
Під склепінням Лунда при картонних силуетах замість публіки не заправляли на біржах ані Акснер, ані Чижов (тест, зданий Борисом Миколайовичем, тамтешній контролер оцінив, як сумнівний). Господарок по протоколу було 14. Одиницю на светрі, забіжу з вашого дозволу вперед, Мартіна Терн виправдовувала предметно. Все-таки для воротаря з данського «Орхуса» цей поєдинок з логотипом Svenska був 24-м. Інша справа, що український напад виглядав на порядок ефективніше домашньої версії.
Крамольна думка, чому б не замахнутися «на Вільяма, розумієте, нашого Шекспіра» у вигляді «плюс 15», майнула з успішною атакою Вікторії Бельмас на самому початку другого тайму. 15:9 хоч якась, а заявка. Чисто по прикметах – в Києві у неї голів не виявилося, а тут вона і на асисти не скупилася, і стріляла влучно. На гол більше спорудила з лівого інсайда Леся Смолінг. В інших осередках напруженості точно яскравіше, ніж удома, проявляли себе Дарія Каганець, Наталія Воловник та Ірина Стельмах. Її перезмінка з Передерій в лінії виявилася якісним ходом Валерія Войналовича, який тримав в той вечір штурвал.
Нашим дівчатам ще б зухвалості (нахабства, максималізму, мрії про чудеса – потрібне підкреслити), щоб нордичні панянки здригнулися. Але після вистражданих нами «плюс 8» господині стали підтягуватися. Причому до Гладун претензій немає. Може, трохи не вистачило ротації в поле, хоча міні-завдання вирішувалися Мар’яною Маркевич та Анастасією Мєлєкєсцевою цілком гідно. А за емоціями бувалих Ханни Блумстранд («Копенгаген»), Даніели Густін («Горсенс»), Кассандри Толлбрінг (норвезький «Стурхамар»), Юханни Вестберг («Нюкобінг»), так само як плеяди Андерссон та її ровесниць після сирени зрозуміло було: приймаюча сторона досить вдало відскочила. Між іншим, пані Аманда Тьорнер, директор з проведення змагань ШГФ, з якою автор цих рядків звіряв вимову в тих списках «Б» імен-прізвищ, побажала дослівно: Good luck tonight! Значить, допускала, що буде битва?
Але варто пробігтися на стор. 15 за результатами інших пар, і буде відчуття скоріше не військового часу, а мирного. У шести протистояннях подвійна перемога тих, хто вказаний зліва (Чорногорія – Білорусь, Федерація гандболу Росії – Туреччина, Угорщина – Італія, Румунія – Північна Македонія, Сербія – Словаччина, Німеччина – Португалія). Тричі фіксувалося поєднання «нічия – виграш» (Австрія – Польща, Словенія – Ісландія, Чехія – Швейцарія). І тільки ми зі шведськими конкурентками обмінялися перемогами.
Цікаво, чи врахує ІГФ таку обставину при видачі wild card в грудневу Іспанію однієї із збірних, що поступилися? Цього зараз ніхто не знає. А ось подякувати дівчатам за те, що билися в стилі амазонок дуже навіть варто.
До речі, нітрохи не менше випробування випало на долю чоловічої збірної України – вирішальні групові матчі з Чехією за путівку на ЧЄ-2022. Перший з них в Запоріжжі 28 квітня завершився – 26:28, а другого травня суперники зустрінуться у Брно.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
