Два центральні матчі туру вийшли дуже схожими за сценарієм.
Претендентам на четверту путівку в Лігу чемпіонів (імена власників перших трьох вже не викликають сумнівів) різдвяно-новорічна перерва не пішла на користь. Втім, «Аталанту» всього лише іноді «ковбасило», про що свідчать домашні поразки від СПАЛу й нічия з «Дженоа». Тоді як «Рома» звалилися в піку: тільки одна перемога й аж чотири програшу у шести матчах (на два більше, ніж у 17 «джорнатах» минулого року), причому два з них – в попередніх двох турах від скромних «Сассуоло» й «Болоньї» з повністю проваленими першими таймами. До того ж у «джаллоросси» як і раніше штовханина у лазареті. У Бергамо Паулу Фонсека не міг розраховувати на Дзаньоло, Дзаппакосту, Діавара й Пасторе, та ще на дискваліфікованого Крістанте. А ось у Джанпьеро Гасперіні обмежень у виборі складу не було ніяких. Так що відповідно до цих передумов фаворитом цього протистояння колись вважалися «оробічі».
У першому таймі підтвердити свій статус «фаворита» господарям в повній мірі не вдалося. Так, вони більше володіли м’ячем, краще його «ганяли», варіативне виглядали в атакуючих діях, але «вихлопу» з усього цього не отримали ніякого. «Вовки», які навчені гірким досвідом двох попередніх турів, діяли з хорошою оглядкою на тили й оборонялися дуже зібрано. Єдиний провал захист «Роми» допустила на 9-ї хвилині, коли Гомес з подачі Ілічіча вибіг з лівого флангу на побачення з Лопесом – голкіпер цю дуель виграв. Були ще небезпечні удари Ілічіча й Толо (ефектно «ножицями» через себе) – мимо цілі. І все.
Гості ж у творенні покладалися на швидкість Клюйверта у швидких контратаках й фактуру Джеко в позиційних. Але голландець занадто тягнув ковдру на себе, раз по раз втрачаючи м’яч в авантюрних обведеннях. До боснійця же м’яч доходив рідко навіть у боротьбі. Так що перший момент римляни створили тільки на 43-ї хвилині, зате найгостріший – Паломіно на «стрічці» дуже вчасно підстрахував Голліні, відбивши удар Пеллегріні. А потім буквально «з нічого» забили. Паломіно невдало обробив пас назад від Хатебура, м’яч відскочив до Джеко, який добіг до штрафної з тим же Паломіно «на плечах» і з півкола точно пробив у правий нижній кут.
Другий тайм бергамаски почали з того, на що не спромоглися (або не зважилися) у першому: з «великого штурму» воріт Лопеса. І за допомогою цього екстремального методу досить швидко «перевернули» спочатку гру, а потім й рахунок. Відновити рівновагу на табло господарям допоміг стандарт. Гомес подав від прапорця на ближню частину штрафної, Джімшіті головою переправив на дальній кут воротарського майданчика, де Паломино ногою замкнув. Через три хвилини Фасіо в паніці переправив у свої ворота простріл Хатебура – від голу врятувала голова Лопеса, яка випадково опинилася на шляху м’яча. А під кінець години гри «Аталанті» приніс успіх найвищий пресинг. Госенс перехопив вкидання ауту «вовками» у власному штрафному майданчику на правому фланзі, обігрався з Ілічічем й «накотив» Пашалічу, який тільки-тільки вийшов на заміну, якому вдався ефектний обвідний удар у дальню «дев’ятку». В останні півгодини господарі повністю контролювали гру, дуже вміло її «засушивали». І самі нічого не створили, але й супернику не дали навіть полшанса на порятунок.
Перед поєдинком здобувачів скудетто віддати комусь перевагу було важко. У «Лаціо» з початку року були у цілому краще результати – 17 очок з 21 проти 12 з 18 у «Інтера». Але якраз останнім часом «орли» декілька пригальмували, забивши лише один м’яч у матчах з «Вероною» й «Пармою» (0:0, 1:0). «Змії» ж в цей період, навпаки, додали. Вони перервали свою чотирьохматчеву безвиграшну серію перемогою над «Удінезе», а потім зробили чудовий камбек в міланському дербі. Кадрові втрати у суперників були однакового калібру – по капітану «на брата». Сенад Луліч грає в «Лаціо» важливу роль не тільки як лівий латераль, але й «морально-вольову». А Самір Ханданович в «Інтері» повністю виправдовує приказку «воротар – це півкоманди».
У дебюті сталася коротка сутичка за ініціативу, яка завершилася перемогою «Лаціо». Отримавши таким чином «перший номер» й можливість більше атакувати, господарі почали активно шукати щілини в обороні суперника, але без особливого успіху – «Інтер» захищався уважно й організовано. Єдину брешь знайшов на 9-ї хвилині Млинкович-Савич ударом з середньої дистанції – м’яч струсонув поперечину. Гості ж у середині тайму огризнулися швидкою контратакою «три в два», Барелла вивів Лукаку на відмінну позицію для удару, але бельгієць нехитро «пальнув» прямо в Стракошу.
«Орли» не надали цьому епізоду великого значення й продовжували гнути атакуючу лінію, сподіваючись, що кількість все ж перейде у якість. Причому явно жадали здійснити цей перехід до перерви. А вийшло навпаки. На 44-ї хвилині міланці вибралися в рідкісну «контру», Кандрева навдачу вистрілив від лівого кута штрафного, Стракоша відбив цей удар перед собою – прямо на ногу набігаючого Янгу.
Відпочивши в роздягальні й отримавши порцію повчань від Сімоне Індзагі, господарі кинулися відіграватися й досить швидко домоглися бажаного. Марушич зробив закид у штрафну, Паделлі на виході зіткнувся з Шкріньяром, м’яч потрапив до Іммобіле, але добити його у сітку Чіро не встиг, оскільки отримав поштовх у спину від Де Врея. Зате через хвилину вже без перешкод спокійно реалізував пенальті. З рівновагою на табло прийшла й зразкова рівновага в грі: «Лаціо» не прагнув розвинути успіх будь-якою ціною, «Інтер» теж не особливо рвався вперед. Суперники як би сіли у засідку в очікуванні чужої помилки. І зробили її гості. За подачею кутового спочатку ніхто не завадив пробити Марушичу – його удар прийшовся на Брозовіча, який випадково опинився на лінії воріт, а потім й Милинкович-Савичу – на цей раз м’яч влетів у сітку.
Повівши в рахунку, римляни рішуче всунули «перший номер» супернику, поклавшись на міцність своєї оборони та удачу в контрвипадах. У чому й досягли успіху. Саме «Лаціо» в «оборотках» створив два найгостріших моменту з виходами Іммобіле на побачення з Паделлі. У першому з них нападник забарився й «забув» пробити, а в другому не зумів переграти воротаря. «Інтер» ж з володіння м’ячем не вичавив взагалі нічого. На 86-ї хвилині Антоніо Конте навіть пішов на аванюру, замінивши центрбека Годіна на форварда Санчеса, але, мабуть з цим запізнився – чилієць толком й не встиг увійти в гру.
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- «Брешія» стала 20-ю командою, яка «досягла» позначки у 350 поразок в чемпіонатах Італії (в 765 матчах), а «Торіно» – п’ятої, яка має в пасиві 1750 пропущених м’ячів на виїзді («Лаціо» – 1989, «Рома» – 1971, «Фіорентина» – 1948 «Інтер» – 1791).
- У «Лечче» після цього туру утворилася дивно «кругла» статистика виступів в Серії А: 550 матчів, 120 перемог, 160 нічиїх, 270 поразок, 560 забитих м’ячів. Без нуля на кінці тільки кількість пропущених м’ячів – 906, зате вдома таких 360. Одночасно «салентини» здобули третю перемогу поспіль, повторивши встановлений у квітні-травні 2004 року клубний рекорд.
- «Верона» вперше у своїй історії почала календарний рік безпрограшною серією з восьми матчів чемпіонату (по чотири перемоги й нічиї). «Лаціо» встановив клубний рекорд за набраними очками після 24-х турів – попереднє досягнення сезону-1998/99 перекрито на п’ять баллов.
- Мауріціо Саррі став другим тренером «Ювентуса», який виграв 16 з 17 домашніх матчів з початку своєї «каденції»: першим такого результату досяг Карло Парола у сезоні-1959/60.
- Ешлі Янг – перший у поточному столітті англійський снайпер «Інтера», його попередником був Пол Інс, 25 травня 1997 року, який вклав гол в перемогу над «Наполі» – 3:2. А «Лаціо» не пропускав від представника Англії з 8 січня 1995 го, коли програв «Сампдорії» 1:3 через дубля Девіда Платта.
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
