Під керівництвом французького фахівця «Реал» виграв дев’ятий трофейний матч з дев’яти можливих.
Грошовий формат
Практично скрізь у футбольному світі Суперкубок офіційно декларується як третій за значимістю національний Клубний трофей, але в багатьох країнах до цього призу більше б підійшла назва «третьосортний». Матчі зазвичай проводяться на самому початку сезону, коли команди ще тільки розігріваються; переможець, звичайно, радіє, але не до нестями, той, хто програв засмучений, але без посипання голів попелом.
Тому в провідних футбольних державах прийшли до висновку: раз не виходить підвищити чисто моральну значимість трофея, потрібно працювати в напрямку збільшення його матеріальної важливості. А оскільки вдома знайти великі грошові стимули не представлялося можливим, дозріло очевидне рішення про «експорт» цього футбольного «продукту». Приклад ще в минулому столітті показала Італія: в 1993 році «Мілан» і «Торіно» розіграли Суперкубок у Вашингтоні. З 2009-го тільки за межами країни проводиться поєдинок за Суперкубок Франції. Італійці ж, провівши ще сім «разових» виїздів, першими зуміли поставити цю справу на більш-менш довготривалу контрактну основу. У 2017-му вони уклали з Саудівською Аравією угоду на три роки, за якою отримували вісім мільйонів євро за кожен матч.
Іспанія увійшла в цей струмінь в 2018 році, коли «Барселона» і «Севілья» виявили володаря Суперкопу в марокканському Танжері. Для цього довелося відмовитися від традиційної двоматчевої системи розіграшу, оскільки два поєдинки одних і тих же команд протягом трьох днів для нейтральних уболівальників було б явним перебором. Тоді президент Федерації футболу Іспанії Луїс Рубіалес – сеньйор, потрібно зауважити, вельми діяльний і з хорошою комерційною хваткою – задумався над тим, як би «зрубати грошенят» по-крупному, враховуючи, що з одного матчу таке не вийде. І вигадав абсолютно унікальний формат Суперкубка, як міні-турнір за участю чотирьох команд: чемпіона і віце-чемпіона, володаря і фіналіста Кубка. У сезоні-2018/19» Барселона «була і чемпіоном, і фіналістом Копа дель Рей, місце, що звільнилося у зв’язку з цим, зайняв бронзовий призер «Атлетіко», так що склад учасників вийшов вельми вражаючим: «Барса», обидва мадридських гранда і досить добре відома в світі «Валенсія». Проектом зацікавилися в Катарі, Китаї та США, але кращу пропозицію зробила Саудівська Аравія – 120 мільйонів євро за три роки.
З цієї суми половина йшла в призовий фонд, так що від клубів заперечень не послідувало. Повністю схвалили новий формат і ФФІ з Ла Лігою – навіть незважаючи на те, що заради цього довелося зрушувати тур чемпіонату. І найголовніше – абсолютно байдуже сприйняли «відхід» Суперкубка з країни вболівальники. Примітний факт: з 12 тисяч квитків, виділених клубам-учасникам, були викуплені трохи більше тисячі. І це незважаючи на те, що мадридці і «Барса» забезпечували фанатам безкоштовний проїзд. Загалом, незадоволених в цій історії не виявилося.
Лід і полум’я
«Перший млинець», тобто перший півфінал, вийшов не те щоб грудкою, але «недопеченим». По якості футболу претензій не було, але матчу в цілому зашкодила відсутність інтриги – перевага «Реала» не викликала сумнівів. Зінедін Зідан раптом застосував досить незвичайну схему в півзахисті: в «основі» вийшли чотири центрбека, а єдиний «крайок» Іско теж діяв не на фланзі, а разом з усіма брав участь у постійному обміні позиціями. Це веселе «неподобство» кружляло голови «кажанам», а курйозний гол на 15-й хвилині остаточно вибив їх з колії. Поки Кроос готувався подавати кутовий праворуч, Доменек вийшов на лінію воротарського, щоб дати захисникам якісь вказівки. Німець побачив це і миттєво «крутонув» від прапорця прямо у ворота – невдалий голкіпер повернутися не встиг.
Після цього «бланкос» робили з збентеженим суперником, що хотіли, і ще до перерви встановили «комфортну» перевагу. Вальверде справа увірвався в штрафну, від лицьової «накотив» в центр Модричу, удар хорвата прийняв на себе Гарай, але Іско «додав» точно в лівий нижній кут. Тут же мадридці мало не довели рахунок до великого. Іско з «другого поверху» влучив у штангу, а добивання від Йовича парирував Доменек. Але чому бути – того не минути. У середині другого тайму Модрич від правого кута штрафного технічно закрутив м’яч у дальню «шістку». Тільки тоді номінальні гості розслабилися, дозволивши пограти і «господарям». Андалусці створили пару-трійку небезпечних моментів, а в доданий час таки «народили» гол престижу – м’яч у штрафному влучив у руку Серхіо Рамосу, і Парехо реалізував пенальті.
«Холод» першого півфіналу з лишком компенсував другий, що вийшов дуже навіть «гарячим». Правда, перший тайм кульгав в плані видовищності – гравці занадто захоплювалися боротьбою, сутичками, сперечаннями з арбітром і опонентами. По-справжньому гольовим був лише момент на 40-й хвилині. Грізманн зліва «вивалився» на Облака, спробував перекинути м’яч через голкіпера, але безуспішно. У перерві Дієго Сімеоне зробив «атакуючу» заміну – Коке замість Еррери. Капітан «Атлетіко» виправдав свій вихід на поле вже на 20-й секунді: опинився за сприяння Корреа віч-на-віч з Нето і пробив повз воротаря в ліву «лузу».
Тут вже «Барселона» завелася по-футбольному, влаштувала штурм і дуже швидко відновила рівновагу в рахунку. Мессі після знижки Суареса з 14 метрів вистрілив у ліву «шістку». Каталонці на хвилі успіху продовжили пресувати оборону суперника, Мессі забив ще раз, але до удару підігравши собі передпліччям. Однак буквально тут же другий гол все ж відбувся – Грізманн вперше вразив ворота своєї колишньої команди, встигнувши на добивання після удару головою Суареса. «Матрацники» виглядали розгубленими, м’яч у них зовсім не тримався, а тут ще Симеоні довелося робити зворотну заміну: травму отримав Коке, «мотор» Мадридської середньої лінії. «Блауграна» повністю тримали гру в руках і на 77-й хвилині вчетверте вразили ворота Хмари – Піке замкнув простріл Відаля. Однак і цей гол був скасований за допомогою ВАР, що визначила у чилійця мікроофсайд.
Важко зрозуміти, як така гра могла «перевернутися», але це сталося. Ймовірно, барселонці увірували в безпорадність суперника і послабили концентрацію, а той раптом «воскрес з попелу». Спочатку Нето фолом зупинив у штрафному Вітоло, і Мората чітко виконав 11-метровий. А через п’ять хвилин Корреа реалізував вихід один на один. Приголомшеній «Барсі» не вдалося навіть організувати фінішний навал.
«Воротарська» перемога
Таким чином у матчі за трофей зустрілися «Реал» і «Атлетіко», яких при «нормальному» форматі там і близько б не було. Втім, це неважливо – вивіска все одно вийшла відмінна. Головне те, що на поле арени «Король Абдулла» вийшли дві найбільш «малопропускаючі» команди поточного сезону Прімери – у обох після першого кола в пасиві було всього по 12 голів. Що й вплинуло на більшу частину матчу. Не можна сказати, що суперники діяли «закрито», просто захист виглядав сильніше атаки. До того ж «Реалу» явно не вистачало перебуває на лікарняному Бензема, а у «Атлетіко» Мората не мав належної підтримки – Фелікс виглядав максимум на 10 відсотків від заплачених за нього 126 мільйонів євро.
Так що активний обмін гострими випадами почався тільки ближче до кінця другого тайму, коли оборонні порядки команд втомилися. І тоді на перший план вийшли хранителі «останнього рубежу», які влаштували між собою щось на зразок змагання з «непробивності». В ігровий основний і додатковий час цей «турнір» завершився внічию, хоча слід зазначити, що сейви голкіпера «Реала» були складнішими. Куртуа дійсно «тягнув», в той час як Облак немов «притягував» до себе м’ячі – все летіло в нього. Вирішальним міг стати момент на 115-й хвилині, коли в результаті провалу оборони «Реала» Мората вбігав один на один. Але Вальверде, що переслідував його, встиг прийняти єдино правильне рішення – вдарив форварда ззаду по ногах. Найчистіша червона картка, але і що з того – від можливого голу Федеріко команду врятував, а грати в меншості залишалося всього нічого.
Серію пенальті «бланкос» виграли начисто: у Облака не було шансу парирувати жоден з чотирьох ударів. У той же час у «матрацників» Ньігес влучив у штангу, а вирішальним у долі трофея став сейв Тібо Куртуа, який вгадав напрямок удару Партея.
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- Це був 34-й розіграш Суперкубка Іспанії, заснованого в 1982 році (в 1984, 1986 і 1987 роках матчі не проводилися, в 1984-му «Атлетік» і в 1989-му «Реал» отримали приз «автоматом», як зробили «золотий дубль»). Вперше трофей виграв не чемпіон країни, не володар і не фіналіст Копа дель Рей.
- «Реал» став 11-разовим володарем Суперкубка (1988-90, 1993, 1997, 2001, 2003, 2008, 2012, 2017, 2019) і вже тільки на два призи відстає від лідируючої «Барселони». «Атлетіко» програв п’ятий фінал СК (1991, 1992, 1996, 2013, 2019) і в списку невдах тепер ділить перше місце з тим же «Реалом».
- «Реал» і «Атлетіко» зійшлися в боротьбі за Суперкубок вдруге, «вершкові» взяли реванш за невдачу в серпні 2014-го, коли, зігравши на «Сантьяго Бернабеу» 1:1, у матчі-відповіді на «Вісенте Кальдерон» поступилися 0:1.
- Дві головні команди Мадрида вперше в історії не змогли забити один одному в двох матчах поспіль – поєдинок першого кола Прімери 28 вересня минулого року також завершився «по нолях».
- Вп’яте поспіль у вирішальних матчах за трофей між «Реалом» і «Атлетіко» 90 основних хвилин закінчилися внічию. У попередніх випадках «Атлетіко» перемагав в овертаймах фіналів Кубка Іспанії-2013 (2:1) і Суперкубка УЄФА-2018 (4:2), а «Реал» – у двох фіналах Ліги чемпіонів: 4:1 в додатковий час в 2014 році і 5:3 по пенальті в 2016-му.
- Форвард «Барелони» Ансу Фаті в 17 років 70 днів став наймолодшим учасником суперкубкового матчу, на 47 днів поліпшивши досягнення 1999 року свого одноклубника Нано Родільо. Ліонель Мессі забив 14-й м’яч в СКІ і зміцнив своє лідерство, випереджаючи займаючого другу сходинку Рауля вже на сім голів.
