Знаменитий румунський антренор радий поверненню в Україну і готовий до сутички зі своєю колишньою командою.
Прес-конференція президента київського «Динамо» Ігоря Суркіса і Мірчі Луческу, який став першим в 93-річній історії команди румунським тренером і третім іноземцем після росіян Юрія Сьоміна і Валерія Газзаєва, пройшла 30 липня в режимі Skype.
За останні п’ять з половиною місяців ми вже звикли до подібного формату спілкування. Але у випадку з поданням тренера такого калібру зіткнулися вперше. На жаль, відсутність живого контакту, а також технічні перебої відбилися на характері зустрічі. Але це витрати непростого часу, в якому опинився весь світ.
Луческу – це моє рішення
Спочатку, як подобає за протоколом і званням, слово взяв Ігор Суркіс:
– Сьогодні у київського «Динамо» знаменний день. Представляю вам нового головного тренера – Мірчу Луческу. Протягом багатьох років своєю працею він показав, що є професіоналом до мозку кісток і може працювати на результат. І не тільки в «Шахтарі», але ще, наприклад, в «Галатасараї» і «Бешикташі». Ця людина прагне тільки до перемог. Сподіваюся, з допомогою всіх служб нашого клубу у Мірчі все вийде, і «Динамо» вийде на новий якісний рівень.
Далі Ігор Михайлович торкнувся тонких матерій – не всі шанувальники «Динамо» з ентузіазмом сприйняли призначення Луческу, чия зірка закладена на Алеї слави в Донецьку біля «Донбас Арени» – клубного стадіону «Шахтаря». Промова президента «Динамо» вийшла довгою, емоційною і непереконливою. Він немов перед кимось виправдовувався. Було багато слів, але другорядних. Ключову фразу Ігор Суркіс так і не вимовив. До того ж допустив технічний прокол, коли сказав, що «Шахтар» 12 разів був чемпіоном України. Насправді – тринадцять. Колег і суперників треба поважати.
– Зараз багато пересудів навколо Луческу. Є люди, які, м’яко кажучи, його не приймають. На жаль, у нас ще не всі звикли до цивілізованих відносин. Ось Жозе Моурінью працював в «Бенфіці» і «Порту». Я навіть виписав подібні приклади. Радомир Антич домагався успіхів і з «Барселоною», і з «Реалом», Альберто Дзаккероні – з «Міланом», «Ювентусом» і «Інтером». Так, у Луческу була прекрасна історія в «Шахтарі», але ми всі, хто працює на «Динамо» і вкладає в клуб засоби і душу, сподіваємося, що вболівальники, в тому числі і ті, які зараз протестують незрозуміло на чому, розуміють, що в футболі головне – результат. Ми повинні надати Мірчі Луческу всіляку підтримку. Це моє рішення. Якщо ми виграватиме, будуть оплески і команді, і тренеру. Якщо програватиме, критикувати будуть мене. До нас прийшов титулований тренер. Де він працював раніше – це історія. Приймаємо за даність те, що є зараз. Мірча – в «Динамо», а ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб у нього вийшло.
– Чи можна очікувати якихось придбань в зв’язку з приходом Луческу?
– Насамперед Мірча захотів познайомитися з гравцями, подивитися, хто в обоймі, щоб поступово йти до перемог. Якщо знадобиться посилення, ми, звичайно, реагуватиме. Луческу прийшов в команду, у якій є лише два тижні на підготовку. У такій ситуації купувати треба швидко і точно. Саме трансферну політику ми не обговорювали.
– Яке завдання ставите перед Луческу?
– Перед таким тренером завдання ставити не треба – він сам розуміє, що треба відродити колишню славу київського «Динамо». Ми завжди ставили максимальні завдання, але не завжди виходило. Бувало, що й четверте місце займали при найбільших в історії клубу витратах на футболістів. А бувало, що приходили тренери, які посилювали одну-дві позиції, і ми добували золоті медалі. Як, наприклад, при Сьоміні. Це футбол: навіть при якісній грі повинна бути удача. У Мірчі в крові прагнення перемагати у всіх турнірах, навіть в товариських матчах. До того ж він вміє працювати з молоддю. Ми зробили свій вибір. Таку фігуру, як Луческу, не просто запросити в Україну. Слава Богу, що в цей момент він був в творчій відпустці. На те, що відбувається зараз, ми не звертаємо уваги. Я переглянув всю пресу за 12-13 років, і можу сказати, що Луческу на адресу «Динамо» та вболівальників команди жодного разу не сказав поганого слова. Так, були моменти, коли він висловлював невдоволення. Наприклад, на адресу ФФУ, яку тоді очолював мій брат. Проте «Шахтар» в той період добув вісім зі своїх дванадцяти чемпіонських титулів (13 титулів. – прим. Ю.А.). І зараз, коли за нинішньої ФФУ нас судять тільки два арбітра, Мірча, впевнений, не стане мовчати. І це правильно – завжди треба захищати свою команду.
– Скільки часу ви даєте Луческу на перетворення? І чи є у нього карт-бланш на купівлю футболістів?
– Це вулиця з двостороннім рухом. З одного боку – можливості клубу, з іншого – список гравців. Повторюся: Мірча познайомиться з командою і тоді ми приймемо рішення з тих чи інших футболістів. Посилення напевно буде потрібно, так що будемо працювати в цьому напрямку.
– Якась бонусна система для Луческу передбачена?
– Перш за все Мірча керувався професійними мотивами. Під час переговорів питання щодо його грошового утримання було на останньому місці. У нього є лише одна бонусна система, яка прив’язана до виходу в груповий етап Ліги чемпіонів. Це головний критерій, який був озвучений мною. Фінансові питання контракту ми вирішили за десять хвилин.
– А як будете вирішувати конфлікт з уболівальниками?
– Сподіваюся на їх мудрість. У нас же є не тільки «ультрас», з якими, до речі, я зустрівся і спробував пояснити свою позицію. Почули вони мене – добре. Ні – ми йдемо своїм шляхом. Я розглядаю головного тренера виключно за його професійними якостями, решта мене не цікавить. У нас сотні тисяч шанувальників, які вболівають за «Динамо» багато років. Я не кажу, що нам не потрібні активні фанати, але нам потрібні ті, хто розуміє футбол, а не просто на його ниві розважається. Я – за цивілізовану розмову. Хочу мати підтримку уболівальників, але вести розмову треба цивілізовано, в рамках закону. В іншому випадку у нас є достатньо важелів, щоб припинити це свавілля, яке зараз відбувається. Я сказав «ультрас»: «Якщо серед вас є ті, хто знає, як поліпшити роботу клубу, приходьте до нас. А просто язиком базікати я теж можу, сівши на диван з критикою на адресу «Барселони», яка програла чемпіонство «Реалу». У нас же як зараз: приходить на стадіон тисяча осіб, палять фаєри, ображають усіх, а потім нас карають матчами без глядачів. Просто через те, що хтось на трибуні розважався. Нехай «ультрас» ображають мене, але ображати людину, яка завоювала 32 трофея і ще навіть не приступив до роботи, це хіба цивілізовано? Я ж не ховався і вийшов до «ультрас». Якщо треба, вийду ще. Мені виправдовуватися немає за що. Хочуть керувати – будь ласка, тільки спершу нехай гроші сюди занесуть.
– Що насправді сталося, коли Луческу хотів відмовитися від роботи в «Динамо»?
– Ви ж напевно все самі читали на офіційному сайті клубу. У суботу Мірча написав мені листа, зробив як порядна людина: він вважав за потрібне звернутися до мене, побоюючись, що доставить мені багато клопоту. Нормальний, порядний хід мудрої людини, яка вчора відзначила своє 75-річчя. Треба починати з чистого аркуша і підтримати людину, яка дуже багато чого домоглася. Так, він працював у нашого конкурента, багаторазово обігравав «Динамо», але ми боролися, і одного разу лише один м’яч вирішив долю путівки у фінал Кубка УЄФА, коли ми в півфіналі зійшлися з «Шахтарем». Тоді донеччани виявилися найсильнішими. А зараз я хочу, щоб на якийсь період найсильнішим було «Динамо».
– Михайличенко повернеться на пост спортивного директора клубу?
– Луческу, ледь прийшов в «Динамо», відразу проявив свою мудрість. При зустрічі він сказав, що хоче поговорити з Михайличенком, почути його оцінку щодо футболістів і тренувального процесу. До слова, Олексій Олександрович не був звільнений, а пішов за взаємною домовленістю, яка була заснована на тому, що результати і гра команди не відповідають очікуванням уболівальників. Упевнений, що Михайличенко повернеться на посаду спортивного директора, тим більше, що вона поки не зайнята – Володимир Безсонов лише виконував обов’язки. Хочу домогтися цього, адже саме я умовив Олексія Олександровича в минулому році очолити «Динамо». Вважав, що він краще за всіх знає команду, яку саме він багато в чому і комплектував. Ми з ним маємо нормальні відносини. З людьми я так просто не розлучаюся. А Мірчі бажаю успіхів з «Динамо»!
Я зробив сміливий крок
В сорочці з емблемою «Динамо» Мірча Луческу виглядав незвично. Звичним було його вміння підбирати правильні слова і спокійно реагувати на питання, на які йому не хотілося б відповідати. Згодом, звичайно, його реакція буде зовсім іншою, а яким він буває, ми всі чудово знаємо. Але презентація – не той випадок, щоб налаштувати когось проти себе.
У спілкуванні з журналістами Луческу допомагав відповідальний за комунікації з пресою Еміл Карас – 52-річний уродженець Кишинева, в минулому гравець збірної Молдови і головний тренер «Дачії» («бронза» –2005 і «срібло» – 2008).
– Я дуже уважно слухав вступну промову президента «Динамо». І, зізнатися, був здивований, що ми більше говоримо про вболівальників і відносини, коли повинні більше говорити про футбол, – сказав Луческу. – Але я дуже радий повернутися в Україну, бачити вас, спілкуватися з вами. Дуже хочу, щоб ми разом переступили через цей поріг – клуб заслуговує на краще. Я скучив за вами і, сподіваюся, ви за мене теж.
– Якою мірою зміниться склад «Динамо» в порівнянні з минулим сезоном?
– Я ніколи нічого радикально не міняю – даю шанс всім футболістам розкрити свій потенціал і якості. У мене був всього тиждень на те, щоб познайомитися з клубом, і ще тиждень – познайомитися з гравцями і зрозуміти, в якому напрямку слід працювати. Обов’язково проведу індивідуальні бесіди з кожним футболістом. Вважаю, що у «Динамо» хороший склад і підбір виконавців, а також талановита молодь. Але всім їм, перш за все, треба поміняти свій менталітет в плані підготовки. Що стосується новачків, то у мене була зустріч із селекційною службою клубу. Я попросив надати мені всі наявні на прицілі кандидатури. Дуже важливо зробити правильний вибір.
– Скільки має пройти часу, щоб команда зрозуміла вашу філософію гри?
– У нас дуже мало часу. Крім того, шість футболістів травмовано. Сподіваюся, що Сидорчук, Попов, Андрієвський та інші незабаром підключяться до роботи. Я розраховував на обойму з 22-23 польових гравців, але зараз у мене є тільки 17. Це не дозволяє в повній мірі починати підготовку.
– Чи радилися ви з президентом «Шахтаря» перед тим, як прийняти пропозицію Ігоря Суркіса?
– Я подзвонив Рінату Ахметову після підписання контракту з «Динамо», довів його до відома. Він побажав мені удачі і зрозумів, чому я зробив такий крок. Я хотів повернутися в Україну і в футбол. Хочу внести свою лепту в розвиток чемпіонату України. Крім того, мене привабило те, що в «Динамо» багато талановитої молоді, яка хоче прогресувати. Мені це подобається, я люблю розкривати потенціал футболістів, щоб вони стали справжніми професіоналами.
– З «Шахтарем» ви виграли 22 трофея. Які ваші амбіції в «Динамо»? Що вважаєте для себе успіхом?
– «Шахтар» – моя божевільна історія, але вона вже закінчилася. Емоції і почуття, звичайно, є – була виконана величезна і класна робота. Але я професійний тренер: почуття почуттями, а я повинен рухатися вперед. З величезною повагою ставлюся до того, що у мене було в «Шахтарі», але ця сторінка перегорнута, починається нове життя.
– Пролийте світло на історію з Олександром Спірідоном. Чому він відмовився увійти до вашого штабу?
– Спочатку він сказав, що приїде, потім відмовився. Я так розумію, що це пов’язано з сім’єю. Інших деталей я не знаю.
– Наскільки довгостроковою ви бачите вашу роботу в «Динамо»?
– У «Шахтарі» я працював 12 років, але там з кожним роком йшло поліпшення, результат прийшов не відразу. У «Динамо» ситуація кардинально інша: тут у мене набагато менше часу. Необхідно прискорити процес росту футболістів. Тільки це дасть нам можливість домагатися результату. Але будьте впевнені: я віддаватиме весь свій величезний досвід, енергію і сили на те, щоб гра «Динамо» відповідала високому рівню.
– Як будете реалізовувати свою прихильність до латиноамериканського вектору, ви адже завжди схилялися до роботи з бразильцями?
– Я не всю свою професійну діяльність працював з бразильцями. На батьківщині у мене були тільки румунські футболісти, з якими ми дісталися до півфіналу єврокубків, а потім 12 гравців з цього складу перейшли в сильні чемпіонати. У «Динамо» є талановита молодь, яка здатна рости і робити хороші речі на поле. А методи розвитку футболу залишаються колишніми. Важливо, як ти спрямуєш тренувальний процес на розвиток. А футболістів я ніколи не ділив за національною приналежністю.
– Хто увійшов до вашого тренерського штабу?
– Перш за все, це Огнєн Вукоєвич і Олег Гусєв. Вони повинні зрозуміти мою філософію гри і тренувального процесу, щоб передати її футболістам. Це дуже важливі фігури. Гусєв займатиметься групою атаки, Вукоєвич – середньою лінією, я – обороною і контролювати процес всіх ланок. В обов’язки Дієго Лунго входять фізпідготовка і питання організації гри. Тренером воротарів залишився Михайло Михайлов. Всі разом ми робитимо наголос на тому, щоб виключити м’язові травми, яких зараз в «Динамо» дуже багато. У «Шахтарі» у мене рідка таке траплялося. Дуже важливо якомога швидше виключити такого роду ушкодження. Також я хочу, щоб на посаді спортивного директора клубу залишився Олексій Михайличенко. Сподіваюся, ми будемо з ним разом продуктивна працювати.
– Як ви себе почуваєте в свої роки, з огляду на вашу схильність до емоцій?
– Звичайно, не кожен зробить такий крок в 75 років. Але я відчуваю себе добре. Є запал, що дає мені можливість вести тренування в центрі поля, бути серед гравців, а не стояти у кромки. Сподіваюся, що вболівальники, які зараз зайняли категоричну позицію, оцінять мою сміливість і стануть на наш бік. Ну а найбільш моїми відданими шанувальниками будуть ті, кому за 70. Вони краще за всіх мене розуміють: життя триває, і в кожному періоді воно по-своєму прекрасне. Якщо у мене вийде реалізувати себе в «Динамо», мій приклад стане корисним для тренерів, які кинули футбол. Найголовніше вірити в те, що ти можеш. Що ми можемо. Все, чого ти хочеш – результат віри в те, що ти робиш.
Тепер нам залишилося дочекатися першого матчу Луческу проти своєї колишньої команди, який відбудеться дуже скоро – 25 серпня. Суперкубок України виходить на небачену раніше орбіту. Реакцію публіки передбачити неважко: одні будуть вболівати за «Динамо», інші – за «Шахтар», а частина тих і тих – проти Луческу. Тут вже жодні приклади з Античем і Дзаккероні не допоможуть. І європейська ментальність тут ні до чого.
Юрій АЛИН
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
